РОЗДМУ́ХУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до роздму́хувати. Розгульна стихія вогню, роздмухувана вітром, ще лютувала не одну годину (Добр., Очак. розмир, 1965, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 666.