РОЗДМУ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до роздму́хати. Роздмуханий вітром вогонь перекинувся на.. розлитий бензин… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 338); // роздму́хано, безос. присудк. сл. Битви далекої в серці роздмухано жар (Шпорта, Запоріжці, 1952, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 666.