РОЗГІ́ЛЕННЯ, я, с., рідко. Те саме, що розви́лка 1. Було так тепло і дитинно в той день під шум і крики гав, коли налякану пташину я на розгіллення поклав (Сос., Люблю.., 1939, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 647.