РОЗГУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до розгу́дити. Суджене — не розгуджене (Номис, 1864, № 8950).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 660.