РОЗГУ́БЛЕННЯ, я, с. Те саме, що розгу́бленість. У місті було тривожно, відчувалася дезорієнтація і розгублення властей (Козл., Сонце.., 1957, 92); Лікар, здавалося, забув хто сидів перед ним, забув про своє недавнє розгублення (Збан., Сеспель, 1961, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 659.