РОЗГРУ́ЗНУТИ, не; мин. ч. розгру́з, ла, ло; док., рідко. Розм’якнути, розкиснути від дощу, вологи. Земля розбухла, дороги розгрузли, а вулиці потекли річками густої каламутної твані (Коз., Гарячі руки, 1960, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 658.