РОЗГРО́М, у, ч. Дія за знач. розгроми́ти. Цигуля розповідав про розгром маєтку, про вісті з Князівки, про настрої на селі (Головко, II, 1957, 300); Після розгрому свого механізованого авангарду гітлерівці, кидаючи в паніці техніку і важке озброєння, масами ринули в ліси (Гончар, III, 1959, 450); Велике значення мав ідейний і політичний розгром троцькізму, який сіяв невір’я в сили робітничого класу СРСР (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 12); // Цілковите безладдя; розгардіяш. Коло ставка, плямистого від нафти, я знайшов розстріляну дружину, а в хаті розгром і нищення (Ю. Янов., II, 1958, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 658.