РОЗГОСТИ́ТИСЯ, гощу́ся, гости́шся, док., діал. Будучи гостем, розташуватися, відчути себе, як удома. — Будьте ласкаві! Сідайте собі, — кажу, — пане! Прошу його розгоститися, як у своїй хаті (Март., Тв., 1954, 203); [Чирняк:] Прошу, пане Цимбальський, розгостіться! (Фр., IX, 1952, 370); Нарешті, парубки роз-гостилися, позасідали коло дівок, сміються, жартують (Кобр., Вибр., 1954, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 657.

Розгоститися, щуся, стишся, гл. Быть гостемъ, гостить. Наші соколята тебе привітают, скажут: рідна хата чим має — приймає. Розгостися, батьку! О. 1862. І. 109. Розгостився у тестя таки й геть то.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 40.