РОЗГОРЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док., на що, розм. Розжитися на що-небудь з великими труднощами, зазнавши горя. Розгорювався [Чіпка] десь на десять рублів, купив у заїжджого цигана стару кобилу (Мирний, І, 1949, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 656.

Розгорюватися, рю́юся, єшся, гл. — на що = Розгорити. Як небудь розгорюємось на скотинку. Мир. ХРВ. 58. Розгорювався десь на десять рублів. Мир. ХРВ. 59.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 40.