РОЗГОЛОСИ́ТИСЯ¹ див. розголо́шуватися.

РОЗГОЛОСИ́ТИСЯ², ошу́ся, о́сишся, док., розм. Тужливо розплакатися, розревітися. Ото баба розголосилась, хоч вуха затикай (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 652.

Розголоситися, шуся, сишся, гл. Расплакаться громко, разревѣться. Ото баба розголосилась, хоч вуха затикай.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 39.