РОЗГОДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгодува́ти; // у знач. прикм. Уля чомусь дивилась, як смугастий Сидір, розгодований кіт, помахуючи пухнастим хвостом, одноманітно мурчав і терся об ноги хазяйки (Логв., Літа.., 1960, 58); На порозі з’явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (Гончар, Тронка, 1963, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 651.