РОЗГОВІ́ННЯ, я, с., церк. Скоромна їжа, яку вживають під час розговин. На столі бідне розговіння, суворо й урочисто подавала мати батькові свячений хліб (Ю. Янов., І, 1954, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 651.

розгові́ння = ро́зговини — спожи­вання скоромної їжі в перший день після Великого посту; воно припадає на Великдень після Ве­ликодньої служби, коли розгов­ляються свяченою паскою, яйця­ми, ковбасами, салом і т. ін.; п’ють спиртне. Маруся чи їла, чи не їла, їй лучне всяких розговін те, що Василь вернувсь і жив і здоров (Г. Квітка-Основ’яненко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 505.