РОЗГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док. Поступово захопившись розмовою, стати говірким, балакучим. Він був чоловік поважний.. Не многомовний, а коли вже розговориться, то паше [пашить] його кожне слово полум’ям (Вовчок, І, 1955, 144); Вже коли познайомились і розговорились, вона розповіла свої тривоги (С. Ол., З книги життя, 1968, 147); // Завести розмову, вступити у бесіду. Всі були якісь байдужі, бо ще не розговорилися й не перезнайомилися (Кучер, Трудна любов, 1960, 196); По обіді, в хвилину відпочинку, зібралися заробітчани до гурту, розговорилися про справи свої нужденні, про гіркі заробітки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 651.