РОЗГНІ́ВАТИСЯ, аюся, аєшся і РОЗГНІВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. розгнівля́ться; док. Прийти в стан гніву, роздратування; розсердитися. Харкевич розгнівався, але не так на лукавого моряка, що незрозуміло чому втік, не розбудивши його, як на самого себе (Голов., Тополя.., 1965, 17); Як наш Латин тут розгнівився І на гінця сього озлився, Що губи з серця покусав (Котл., І, 1952, 183); * Образно. Дніпро і Волга розгнівились — І морем бурним покотились (Рильський, II, 1960, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 650.