РОЗГАЛУ́ЖУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗГАЛУ́ЗИТИСЯ, иться, док.

1. Розростатися в різні боки, випускаючи, утворюючи пагони, галузки, бічні корінці і т. ін. (про рослини). Навіть не дійшовши до того місця, де стовбур ялиці вужчав і розгалужувався, Берник швидко присів і рвучким стрибком перенісся на край урвища (Мур., Бук. повість, 1959, 27); У горіха, крім основного стержньового кореня, який може розгалужуватись на кілька спрямованих вниз коренів, розвивається також могутня поверхнева коренева система, яка підходить майже до самої поверхні грунту (Хлібороб Укр., 10, 1966, 17); Вони [лісосмуги] піднялися на три-чотири метри над межами полів, розпустилися, розгалузилися, зазеленіли (Оров., Зел. повінь, 1961, 16).

2. Розходитися в різні боки, напрями. Воскова жила.. тяглася вшир і в довжину невідомо як далеко, розгалужувалася (Фр., VIII, 1952, 411); Тут починаються окопи. Вузькі й глибокі, вони розгалужуються у всі боки (Ткач, Крута хвиля, 1956, 93); * Образно. «Що трапилось?» — блискавкою розгалузилась думка, шукаючи корінь зради (Стельмах, І, 1962, 430).

3. Ділитися на частини, відділи (про організацію, установу і т. ін.); // Створюватися, виникати (про напрям, галузь науки, виробництва, мистецтва і т. ін.).

4. тільки недок. Пас. до розгалу́жувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 645.