Про УКРЛІТ.ORG

розгадувати

РОЗГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. і без додатка. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати розумом що-небудь. Дівчачу натуру трудно розгадати (Кв.-Осн., II, 1956, 36); [Колос:] Надто рисковано, якщо вони розгадають наш хід (Корн., II, 1955, 45); Коли Надя Волошко так несподівано й поспішно вийшла з кімнати, Андрій Осокін ще довго стояв біля стола і намагався розгадати, що могла означати така її поведінка (Ткач, Плем’я.., 1961, 194); Біля поваленого хліва горів вогонь.. Звідти доносився тихий, одноманітний речитатив, і тяжко було розгадати, чи то співає хтось, чи плаче (Тют., Вир, 1964, 362); // Спостерігаючи за чиїмись діями, вчинками, вдивляючись в когось, прислухаючись до чиєїсь мови, намагатися зрозуміти, оцінити кого-небудь. Досі він вважав, що володіє фаховим даром журналістаз першого погляду розгадувати і визначати людей (Гончар, Земля.., 1947, 64); Вона дивилась на нас своїми блискучими очима, ніби намагалася протяти ними наші погляди, щоб розгадати, хто ми були (Досв., Вибр., 1959, 86); Ніде, ні в яких інших обставинах не можна так легко й так швидко розгадати людину, як у вагоні (Кол., На фронті.., 1959, 180); // в кому кого. Вбачати, вгадувати. Далекозорі й розумні сучасники поета швидко розгадали в ньому [М. Ю. Лєрмонтові] Пушкінового наступника (Рильський, III, 1956, 193); // Вгадувати чиї-небудь думки, наміри, виявляти чиюсь вдачу і т. ін. Найтаємніші козачі прийоми розгадував [Вишневенький] (Ле, Наливайко, 1957, 48); Лорістон намагався розгадати думки Кутузова (Кочура, Зол. грамота, 1960, 356); Максим.. пильно стежив за кожним словом Форста, намагаючись зрозуміти й наперед розгадати кожен його підступний намір (Коз., Блискавка, 1962, 261); // Розкривати смисл, значення чого-небудь неясного, незрозумілого. Не взявсь я до марудної роботиРозгадувати значення тих літер (Рильський, Мости, 1948, 12); Ієрогліфидивнії знаки. Не мені розгадати їх суть (Воронько, Тепло.., 1959, 106); Хто може підслухати, хто розгадає таємну мову природи? (Тют., Вир, 1964, 72).

2. перех. Знаходити відповідь на щось загадане (загадку, кросворд, ребус і т. ін.); відгадувати. Як розгадаєте ви казку, Свою калиточку трусніть І бубликів велику в’язку Веселій бабі перешліть (Гл., Вибр., 1951, 196); Бабина смерть загадала йому загадку, котру він ніяк не міг розгадати… (Мирний, І, 1949, 156).

3. тільки недок., неперех. Розмірковувати, думати над чим-небудь. Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (Стеф., І, 1949, 43); — Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Март., Тв., 1954, 80); — Чи не Левко зі своїми верховодами подарував панові червоного півня?розгадували деякі дядьки (Стельмах, І, 1962, 623).

4. тільки док., неперех., з інфін. Роздумати робити що-небудь. — Іван мав трьох синів, а якби роздав помежи них свій грунт та й він би був зарібником та й єго [його] сини. Та й тому розгадав іти до Америки (Стеф., III, 1954, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 643.

Розгадувати, дую, єш, сов. в. розгада́ти, да́ю, єш, гл.

1) Отгадывать, отгадать, разгадать, истолковать. Бабусенько-голубонько, розгадай мені сон. Чуб. Т. 769. Дівчачу натуру трудно розгадати. Кв. I. 22. Розгадати загадку.

2) Раздумывать, раздумать, вспомнить. Задумався, розгадав всьо, що коли учинив, взяв го такий жаль. Гн. II. 143.

3) Раздобывать, раздобыть, найти. Котл. Ен. IV. 51.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 37.

вгору