РОЗГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. перех. і без додатка. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати розумом що-небудь. Дівчачу натуру трудно розгадати (Кв.-Осн., II, 1956, 36); [Колос:] Надто рисковано, якщо вони розгадають наш хід (Корн., II, 1955, 45); Коли Надя Волошко так несподівано й поспішно вийшла з кімнати, Андрій Осокін ще довго стояв біля стола і намагався розгадати, що могла означати така її поведінка (Ткач, Плем’я.., 1961, 194); Біля поваленого хліва горів вогонь.. Звідти доносився тихий, одноманітний речитатив, і тяжко було розгадати, чи то співає хтось, чи плаче (Тют., Вир, 1964, 362); // Спостерігаючи за чиїмись діями, вчинками, вдивляючись в когось, прислухаючись до чиєїсь мови, намагатися зрозуміти, оцінити кого-небудь. Досі він вважав, що володіє фаховим даром журналіста — з першого погляду розгадувати і визначати людей (Гончар, Земля.., 1947, 64); Вона дивилась на нас своїми блискучими очима, ніби намагалася протяти ними наші погляди, щоб розгадати, хто ми були (Досв., Вибр., 1959, 86); Ніде, ні в яких інших обставинах не можна так легко й так швидко розгадати людину, як у вагоні (Кол., На фронті.., 1959, 180); // в кому кого. Вбачати, вгадувати. Далекозорі й розумні сучасники поета швидко розгадали в ньому [М. Ю. Лєрмонтові] Пушкінового наступника (Рильський, III, 1956, 193); // Вгадувати чиї-небудь думки, наміри, виявляти чиюсь вдачу і т. ін. Найтаємніші козачі прийоми розгадував [Вишневенький] (Ле, Наливайко, 1957, 48); Лорістон намагався розгадати думки Кутузова (Кочура, Зол. грамота, 1960, 356); Максим.. пильно стежив за кожним словом Форста, намагаючись зрозуміти й наперед розгадати кожен його підступний намір (Коз., Блискавка, 1962, 261); // Розкривати смисл, значення чого-небудь неясного, незрозумілого. Не взявсь я до марудної роботи — Розгадувати значення тих літер (Рильський, Мости, 1948, 12); Ієрогліфи — дивнії знаки. Не мені розгадати їх суть (Воронько, Тепло.., 1959, 106); Хто може підслухати, хто розгадає таємну мову природи? (Тют., Вир, 1964, 72).
2. перех. Знаходити відповідь на щось загадане (загадку, кросворд, ребус і т. ін.); відгадувати. Як розгадаєте ви казку, Свою калиточку трусніть І бубликів велику в’язку Веселій бабі перешліть (Гл., Вибр., 1951, 196); Бабина смерть загадала йому загадку, котру він ніяк не міг розгадати… (Мирний, І, 1949, 156).
3. тільки недок., неперех. Розмірковувати, думати над чим-небудь. Тимчиха забула гроші рахувати, розгадуючи. Тримала їх у жмені і далеко гадками літала (Стеф., І, 1949, 43); — Сіла я, знаєте, на припічку та й розгадую, що би цей сон міг значити (Март., Тв., 1954, 80); — Чи не Левко зі своїми верховодами подарував панові червоного півня? — розгадували деякі дядьки (Стельмах, І, 1962, 623).
4. тільки док., неперех., з інфін. Роздумати робити що-небудь. — Іван мав трьох синів, а якби роздав помежи них свій грунт та й він би був зарібником та й єго [його] сини. Та й тому розгадав іти до Америки (Стеф., III, 1954, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 643.