РОЗГА́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. розга́дувати 1, 2. Жадібними очима вивчав він в русі, в думці те обличчя, яке так знав по портретах. Ніколи ще в житті гра в розгадування людей не приносила йому стільки насолоди (Полт., Повість.., 1960, 466); Жолкевський розумів цей жест свого друга — Замойському лестило його розгадування сміливих думок про східну експансію (Ле, Наливайко, 1957, 17); Весь свій вільний час він витрачав на розгадування таємниць тих сортів скла, яких у нас до революції не вміли виробляти (Шовк., Інженери, 1956, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 643.