РОЗГА́ДКА, и, ж.
1. Пояснення яких-небудь таємних, загадкових явищ і т. ін. «Венера-2» і «Венера-3» успішно завершили свій багатоденний політ до сусідньої, найближчої до Землі планети, наблизили розгадку її таємниць (Наука.., 5, 1966, 15).
◊ Шука́ти (знахо́дити і т. ін.) розга́дку яку, чого — встановлювати причину, що породжує яке-небудь явище, зумовлює чиїсь вчинки, дії. Він хитався і божевільним оком шукав страшної розгадки на сірих обличчях, що живим муром нахилились з обох боків (Коцюб., II, 1955, 100); Спершись одною рукою на поручні, він звузив очі й бігав ними по натовпу, шукаючи розгадки такого багатолюдного візиту (Кир., Вибр., 1960, 259).
2. Відповідь на щось загадане (кросворд, ребус, загадку і т. ін.). Така ваша загадка, що нема й розгадки (Номис, 1864, № 13055).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 643.