РОЗВОРУ́ШЕННЯ, я, с., рідко.

1. Дія за знач. розворуши́ти 1, 2.

2. Те саме, що збу́дження 2. — В повіті клекотіло, як у казані. Відбувалися збори, оба кандидати обкидали болотом один одного і противні партії, сипались кореспонденції, напасті, інтерпеляції і спростовання, розворушення росло до печуваних розмірів (Фр., III, 1950, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 640.