РОЗВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗВОЛОКТИ́, лочу́, ло́чеш, док., перех., розм. Розносити, розтягати що-небудь частинами. Одарка сердилась, лаялась-лаялась: усе нажите добро рознесе [Йосипенко] та розволоче на старість! (Мирний, IV, 1955, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 639.

Розволікати, ка́ю, єш, сов. в. розволокти́, чу́, че́ш, гл. Растаскивать, растащить, растаскать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 36.