РОЗВОЛО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розволо́жити; // у знач. прикм. Данько сіє, сестра волочить.. Добре йде робота, подобається вона Данькові. Мах — сюди, мах — туди, і півколами лягає в теплу розволожену землю насіння (Гончар, II, 1959, 220); Заасфальтована, скована сірим бруком земля парує смолистими пахощами молодого листу, ще липкого, ще з гіркуватим присмаком розволожених бруньок (Кол., На фронті.., 1959, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 639.