РОЗВЕСНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗВЕСНИ́ТИСЯ, и́ться, док., безос. Наставати (про весну).Надворі зовсім розвеснилось, з тополиного і вербового галуззя обтрушувались пахощі набряклих бруньок (Стельмах, Правда.., 1961, 251); Як розвесниться, зітхне земля на радощах, вологою візьметься (Рад. Укр., 27.III 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 628.