РОЗВЕРЗА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗВЕ́РЗНУТИСЯ, неться і РОЗВЕ́РЗТИСЯ, зеться, док., ритор. Широко розкриватися, розсовуватися. А тут ще писали у газетах та оповідали різні люди, що і на батьківщині Софрона страшне коїться лихо, наче земля розверзається під ногами у людей (Рибак, Час.., 1960, 90); Будуть січі вперті, люті, Буде гинуть чужина. Будуть ріки, льодом скуті, Розверзатися до дна (Стельмах, V, 1963, 79); Нараз Ткачукові здалося, що підлога під ним розверзлась і він стрімголов шугонув у чорну безодню (Збан., Переджнив’я, 1960, 351); // Утворюватися, виникати внаслідок розкривання, розсовування (про отвір, провалля); // Несподівано з’являтися, виникати перед кимсь (про безодню, провалля). Хлопці зупинялися і з острахом відскакували. Прямо під ногами розверзалася якась бездонна пропасть (Хотк., Довбуш, 1965, 387); Перед очима [княгині] замигтіли великі жовті, сині, рожеві кола, а під ногами розверзлася чорна безодня (Гжицький, Опришки, 1962, 76).

◊ Не́бо розверза́ється (розверза́лося, розве́рзлося і т. ін.) — починається злива або сильний снігопад. Траплялись дні, коли розверзалось небо (Рибак, На світанку, 1940, 207); Хай розве́рзеться під ва́ми земля́! — уживається як проклін або погроза карою кому-небудь. — Звірі! Шайтани! — заволала вона. — Хай розверзеться під вами земля! Хай проковтне вас саме пекло! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 450).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 626.