РОЗВЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗВЕ́РЗНУТИ, ну, неш і РОЗВЕ́РЗТИ, зу, зеш, док., перех., ритор. Широко розкривати, розсовувати що-небудь. Образно. Провалювалася [Гізела] в невідомість — глибше й глибше. Темні прірви тривоги розверзали свої гудучі порожнечі, і вона летіла вниз і вниз (Загреб., Шепіт, 1966, 320); — Зміюко ти, змія! Вже скоро твій кінець!.. Уже із тьми гієна розверзла пащеку на тебе огняну… (Сос., II, 1958, 465).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 626.