РОЗВЕРЕДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Стати вередливим, примхливим. — Ватя зовсім розвередувалась з нудьги. Місяць в думках побула черницею, місяць — курсисткою і, певно, місяць буде артисткою.., — сказав насмішкувато батько (Н.-Лев., IV, 1956, 185); Оришці треба на грядках полоти. Як на те Чіпка розвередувався: «їсти, та й їсти, бабо!» (Мирний, І, 1949, 145); Раз вночі розвередувавсь Павлусь, як на живіт кричить: «Меду та й меду!» (Стор., І, 1957, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 626.