РОЗВ’Я́ЗУВАННЯ, я, с. Дія за знач. розв’я́зувати. Після чаю Стьопа, машиніст Зорін і кочегар Шелемеха взялися до розв’язування алгебраїчних задач (Трубл., Лахтак, 1953, 109); Робітнича самостійність, вплив робітників на свою фракцію, розв’язування самими робітниками питань своєї партії — ось у чому великий історичний смисл того, що відбувається (Ленін, 23, 1972, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 642.