РОЗБІ́РНИЙ, а, е. Те саме, що розбі́рливий.

РОЗБІРНИ́Й, а́, е́. Який можна легко розібрати і знову зібрати. Гуртківці вже зробили розбірну модель трактора (Донч., V, 1957, 365); Було б добре, якби організації, покликані забезпечувати колгоспи тарою під фрукти, розробили кілька зразків розбірних контейнерів (Хлібороб Укр., 8, 1969, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 613.