РОЗБІ́ГАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати багато бігати. — Вже правда, що розбігалась, як курка з яйцем, — не дала гаразд і виспатись. Чого ти прибігла в пасіку гвалтувати? (Н.-Лев., III, 1956, 67); Дівчинка-восьмиліток забавляє свого трилітнього братика, котрий чогось розбігався (Коцюб., І, 1955, 460).
РОЗБІГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗБІ́ГТИСЯ, біжу́ся, біжи́шся, док.
1. Дуже швидко рушати, розходитися з одного місця в різні боки, місця (про всіх або багатьох). Палажка кидалась до Кайдашихи й била кулаком об кулак. Вони то збігались, то розбігались, як ті півні, що кидаються один на одного (Н.-Лев., II, 1956, 339;) Вже третій день, не сходячи з машин, За ворогом ми мчали наздогін, А він, розбитий, в смертному тремтінні По селах розбігавсь, вповзав в ліси (Перв., II, 1958, 197); Новаки сипонули врозтіч. Однак Хомі здалося, що вони розбіглися не досить прудко. — Е-е, хіба так гвардійці розходяться? Гвардійці розскакуються, як пружини! (Гончар, III, 1959, 327); // Бігти в різні боки, тікаючи від кого-, чого-небудь. Од кого дівчата розбігаються, од кого шинкар ховається? Ні од кого більш, як од Тимохи Макушченка (Кв.-Осн., II, 1956, 255); Гримнули постріли з усіх боків. Розбігається черга (Довж., І, 1958, 54); [Орфей:] А де ж вони [товариші] тепер? Вони розбіглись, як вівці по шурхах (Л. Укр., І, 1951, 449).
2. Вирушаючи куди-небудь, кидати місце своєї роботи, свого проживання і т. ін. (про всіх або багатьох). — А чому народ розбігається по містах? (Довж., II, 1959, 124); — Тепер мені ясно, — потемнівши, підвівся Килигей, — чому від вас бригада розбіглась. Я сам, перший послав би такого.. к стобісячій матері (Гончар, II, 1959, 116); // розм. Не бути, не жити разом (про подружжя). Шлюбу не реєстрували. Чого — важко пояснити. Найбільше, мабуть, мама впливала. То листами, то в привітах через людей передавала: «Хай хоч не записується! Показяться, показяться та й розбіжаться!..» (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 31).
3. Швидко розходитися звідкись, від чого-небудь у різні боки. Легкі брижі.. розбігаються [від човна] віялом ледь помітних хвиль (Смолич, II, 1958, 44); Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо — маленькі й більші (Донч., VI, 1957, 12); // Поширюватися, розповсюджуватися. Мовби навмисне виткані вправною рукою, на всі боки розбігалися в найпримхливіших комбінаціях барв візерунки квітучого зілля (Добр., Очак. розмир, 1965, 279); Коли вечірньої пори на трави сідають роси і земля одходить від сонячної спеки, тоді задурливий дух конопель стелиться низиною, на весь обшир розбігаються дражливі пахощі землі (Горд., II, 1959, 209); // Розсіюватися, ставати негустим, рідким (про туман, хмари і т. ін.). Туман розбігається, вода синішає (Л. Укр., III, 1952, 186); Хмари від ляку розбіглися з неба, І сонце братів двох зустріч осяло (Коцюб., І, 1955, 430); // Поширюватися (про чутку). Не раз розбігалася чутка: «зловили отамана!», й цілі тичби людей збігалися на його дивитися (Вовчок, І, 1955, 361).
4. Розгалужуватися в різних напрямах (про шлях, річку і т. ін.). Від кожної хати стежки розбігалися,.. як нитки (Вовчок, Вибр., 1946, 158); // Простягатися далеко вперед у різних напрямах. Перед ними, розбігаючись на всі боки, розлягалися поля (Мирний, III, 1954, 105); Кошлатий ліс розбігся по узгір’ях (Забіла, Поезії, 1963, 95); Перед ними велично розбігся рудник, там і тут осяяний електричними ліхтарями (Гур., Наша молодість, 1949, 73); // Бути рідко розміщеним на великій території. Вдалині розбіглись присадкуваті будиночки (Донч., III, 1956, 81).
5. Бігти, поступово набираючи швидкість; розганятися. — Ххе!.. Ще не біда. Води небагато — і перестрибнути можна! — гукнув Кирило, розбігаючися, щоб перескочити ту течію (Мирний, III, 1954, 70); Ладигін коротко розбігся, рвучко махнув рукою, і граната засвистіла в повітрі, упавши саме там, де треба було (Ткач, Крута хвиля, 1956, 327).
6. Бути неоднаковим з чим-небудь, відрізнятися від чогось змістом, формою і т. ін. Автор замітки висловлював бажання, щоб вирішення начальника цеху не розбігалися (Собко, Біле полум’я, 1952, 166); — Коли ваш аналіз розбігатиметься з стандартом, ви повинні знати, чому так сталося (Шовк., Інженери, 1956, 128).
7. Швидко переходити з одного об’єкта на інший, не зупиняючись, не зосереджуючись на жодному (про думку). Думки розбігались. А треба згадати щось дуже-дуже важливе… (Донч., III, 1956, 12).
◊ О́чі розбіга́ються див. о́ко1.
8. тільки док., розм. Почавши бігати, захопитися, ввійти в азарт. — Не гадай, що і з кіньми так легко даси собі раду. Полум’я мають у грудях, крізь ніздрі його видихають. Ледве й самому мені покоряються, як розбіжаться (Зеров, Вибр., 1966, 314); * Образно. За мене не журіться, — що я скільки сумних слів написала, то то якось перо так розбіглося, по-давньому звичаю (Л. Укр., V, 1956, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 610.