РОЗБУЯ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Почати буянити. — Батькові треба було розповісти. Цей «друг» занадто вже розбуянився (Донч., V, 1957, 499).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 620.