РОЗБУХИ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати сильно, багато бухикати, кашляти. — Це вже дід твій запалив люльку та розшвендявся та розбухикався так, що й мертвого розбудить (Збан., Мор. чайка, 1959, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 620.