РОЗБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗБУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Скидати з себе взуття. — Ні, нема правди на світі, — казав, розбуваючись,.. Яків (Вас., І, 1959, 169); Корчма наповнялася керманичами. Мокрі,.. вони входили шумно,.. засідали за столами, розбувалися і вішали мокрі онучі коло печі (Хотк., II, 1966, 415).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 616.

Розбуватися, ва́юся, єшся, сов. в. розбутися, буюся, єшся, гл. Разуваться, разуться. Ох і ночував я в своєї дівчини да й не розбувався. Мет. 240.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 33.