РОЗБРІДА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся і діал. РОЗБРО́ДИТИСЯ, имося, итеся, недок., РОЗБРЕСТИ́СЯ, едемо́ся, едете́ся і діал. РОЗБРОДИ́ТИСЯ, бро́димося, бро́дитеся, док.

1. Розходитися в різні боки, в різних напрямках (про всіх або багатьох). Ішли здебільшого за Самару, в синельниківські степи, а там уже й розбрідалися хто куди, на все літо, до перших осінніх заморозків (Гончар, І, 1959, 5); Розбродилися по дворах — косарі, в’язальниці стомлені… (Головко, І, 1957, 247); Коли опришки розбрелися з пудів хто куди, а Маруся сиділа сама, щось латаючи, до неї підсів Юрчик (Хотк., II, 1966, 264); Південь. Спека не спада, Розбрелася череда (Нех., Ростіть.., 1947, 23); // по чому. Розходитись у різні боки, у різних напрямках по певній території. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися (Вовчок, І, 1955, 216); Вони [ескімоси] розбрелися по Америці, стали чесними робітниками (Ірчан, II, 1958, 99); Розбрелися хлопці по лісу (Ів., Вел. очі, 1956, 125); // розм. Розходитись або роз’їжджатись у різні місця, пориваючи родинні, службові і т. ін. зв’язки. Брати і сестри розбрелися на заробітки по економіях і заводах (Стельмах, II, 4962, 194); Він одружувався з таким запізненням, що батьки не дочекалися його весілля, а друзі та ровесники давно розбрелись по всій країні (Дмит., Розлука, 1957, 251); Скажи, Аркадію, тобі не страшно, що ми кінчаємо школу, розійдемося, розбредемося і станемо до самостійної роботи, підемо здобувати собі фах… (Коп., Десятикласники, 1938, 159).

2. перен. Бути рідко розташованим (про предмети); // по чому. Рости на певній відстані одне від одного. Тоненькі ялинки розбрелися по схилах гір (Гончар, III, 1959, 104); Лесь бачить, як від них [брів] окремі волосинки розбрелися аж по верхніх повіках (Стельмах, І, 1962, 564); Спочатку були купи й ватаги, і це було так зване передлісся, а далі пішли купки й кущі, і, нарешті, окремі дерева розбрелися по рівнині (Ю. Янов., II, 1958, 214).

3. перен., розм. Розсіюватися (про туман, хмари і т. ін.). Щухне дощ. Вже й тучі розбрелись (Бичко, Простота, 1963, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 616.