РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗБРУ́НЬКНУТИСЯ, неться і РОЗБРУНЬКУВА́ТИСЯ, у́ється, док. Виростаючи, розтулятися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя). * Образно. Ще про віщось марила дівчина — про щось хороше, хвилююче, що дедалі дужче розбруньковувалось у теплих грудях (Донч., II, 1956, 126); // Покриватися листям, квітами, сережками (про дерево). Чудесний весняний день… Сонце… Ось-ось розбрунькнуться каштани… (Вишня, I, 1956, 398).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 616.