РОЗБРАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Перервати, припинити дружбу, посварити кого-небудь з кимсь. Але знай, що серцем ми єдині. Що навік не розбратать братів (Рильський, III, 1961, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 615.