РОЗБО́РСАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до розбо́рсати. * Образно. Ще ніч у розборсанім по горбах і розлогах місті (Крот., Сини.., 1948, 215); // розбо́рсано, безос. присудк. сл. Все було вщент розбито, розборсано, знесено, перерито й змішано між собою — земля і глина, бетон і метал, каміння (Крот., Сини.., 1948, 334).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 614.