РОЗБОМБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. розбомбля́ть; док., перех.

1. Розбити, зруйнувати що-небудь, знищити когось бомбардуванням. В тилу лівого флангу, де зайняв оборону перший батальйон, німці півгодини тому скинули авіадесант і страшенно розбомбили позиції батальйону (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9); — Я боялась… Думала, вас розбомбили… (Дор., Не повтори.., 1968, 21); // безос. Десь уже на світанні в широкій балці все одразу спинилося. Попереду розбомбило місток, утворився затор (Баш, На.. дорозі, 1967, 234).

2. перен., розм. Дуже розкритикувати або вилаяти кого-небудь за щось. — Сагайдак уплутався, дає чортів за молоко. Допіру розбомбив чорнявського голову (Кучер, Трудна любов, 1960, 578).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 614.