РОЗБО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБО́ВКАТИ, аю, аєш, док., розм. Розголошувати якісь відомості, таємниці і т. ін. [Лукерка:] Так я й сподівалась, Що це ти розбовкав. [Тиміш:] Та єй же єй, що ні (Кроп., V, 1959, 580); [Гиря:] Оддав хліб, тим і здобрій. Більше не дам!.. Бо ще понесеш якійсь симпатії, а вона й розбовкає на все село, що в мене є хліб… (М. Куліш, П’єси, 1960, 23); Посиділа [Вінцусиха] недовго, бо, мабуть, поспішала розбовкати всім, що я повернувся з Америки таким самим злидарем, як і був (Мур., Бук. повість, 1959, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 613.