РОЗБЛИЩА́ТИСЯ, щи́ться, док. Почати дуже блищати, сяяти. Дзвінкоголоса Тоня Горпищенко від заливистого співу аж розблищалась своїми горіхово-карими [очима] (Гончар, Тронка, 1963, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 613.