РО́ЗБЛИСК, у, ч., рідко. Те саме, що блиск 1. Розвеселися розблиском, весняне, ти, небо красне! (У. Кравч., Вибр., 1958, 36); — В кровавім розблиску огнів виднілися.. безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (Фр., VI, 1951, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 613.