РОЗБЕ́ЩУВАЧ, а, ч. Той (те), хто (що) розбещує кого-, що-небудь. В буржуазних країнах кіно часто виступає носієм неправди, зовсім не безневинних обдурювань, якоїсь міщанської втіхи, а то й зовсім активним розбещувачем моралі (Ком. Укр., 10, 1965, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 603.