РОЗБАГАТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розбагаті́ти. Пана видно по халяві.. Якщо дім одноповерховий, але великий, з різьбленими ворітьми, з садом, — значить, розбагатілий майстер, що має власну майстерню і найманих робітників (Кол., Терен.., 1959, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 601.