РОЗБА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розба́вити. Дідок у глазетовому каптані поквапно допив третю свою чашку, дуже розбавлену ромом (Пушкін, Капіт. дочка, перекл. за ред. Хуторяна, 1949, 111); Крізь маленькі косі віконечка — голуба ніч у хату: синькою, ріденько розбавленою, стіни — раз-раз! І — голубі (Головко, І, 1957, 265).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 600.