РОЗ’Ї́ЗДИТИСЯ¹ див. роз’ї́жджуватися.

РОЗ’Ї́ЗДИТИСЯ², ї́жджуся, ї́здишся, док., розм. Почати багато їздити; захопитися поїздками. Я думала, що ви тепер роз’їздитесь по балах та по забавах з молодою жінкою, а про старих друзів забудете… (Л. Укр., III, 1952, 508).

РОЗ’ЇЗДИ́ТИСЯ див. роз’їжджа́тися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 688.

Роз’їздитися, джуся, дишся, гл. Разъѣздиться, много ѣздить.

Роз’їздитися, джуся, дишся, сов. в. роз’їхатися, їдуся, дешся, гл.

1) Разъѣзжаться, разъѣхаться. Вже пізно розійшлись і розїхались гості. Левиц. Пов. 324.

2) Разъѣзжаться, разъѣхаться, разминуться. Верни щоб, і я візьму цабе, то й розїдемось. Кв. І. 40.

3) Только сов. в. Долго ѣхать и привыкнуть къ ѣздѣ. Приїхали. — Вставайте, бабо, вже дома! — Ой та й роз’їхалася я, шо і не встану. Мнж. 121.

4) Толстѣть, растолстѣть. Роз’їхалась, як верша в болоті. Ном. № 8631.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 47.