РОЗ’ЯРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗ’ЯРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, дек. Розлютовуватися, ставати дуже злим. Розсердився [Ентелл] і роз’ярився. Аж піну з рота попустив (Котл., І, 1952, 98); Гаркуша, роз’ярившись, поспішив витурити Тимоху за двері (Гончар, І, 1959, 35); [Солдат:] Не йдіть. Ніхто вас слухати не буде. Народ роз’ярився (Корн., І, 1955, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 872.

Роз’ярятися, ряюся, єшся, сов. в. роз’яритися, рюся, ришся, гл. Разъяряться, разъяриться. Росердився і роз’ярився, аж піну з рота попустив. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 64.