РОЖИ́НА, и, ж. Квітка рожі. Мені цвіла розкішная рожина І світили зіроньки ясненькі (Манж., Тв., 1955, 70); * У порівн. Зацвів козак рожиною, дівка калиною… (Чуб., V, 1874, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 600.

Рожина, ни, ж. Цвѣтокъ розы. Зацвів козак рожиною, дівка калиною. Чуб. V. 283.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 29.