РОДОВІ́ДНИЙ, а, е.

1. Прикм. до родові́д 1, 2. Крім племінних записів, що ведуться при сімейній селекції, ведуть також журнал спаровувань і родовідний запис (Птахівн., 1955, 68).

Родові́дна кни́га — книга з відомостями про походження, родинні зв’язки, службу предків дворянських родів. У родовідних книгах дворян Подільської губернії.. немає імен ні прадіда, ні діда, ні батька письменника [М. Коцюбинського] (Рад. літ-во, 3, 1962, 46); Родові́дне де́рево див. де́рево.

2. у знач. ім. родові́дна, ної, ж. Те само, що родові́д. Походження коня оцінюють по родовідній, записаній до племінної книги або взятій з інших офіційних документів (Конярство, 1957, 77); Родовідна новели криється в глибинах народної творчості (Рад. літ-во, 2, 1958, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 597.