РО́ДИЧ, а, ч. 1. кому, чий, рідко кого. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь. — Що воно за люди? — поспитала Христя в Кирила.. — Вони якісь мені далекі родичі доводяться… (Мирний, III, 1954, 74); Парубок один, Микола Синяк, родич Луценків, був у боярах на весіллі одному (Тесл., Вибр., 1950, 183); Родич литовського канцлера Ян Сапєга привів загін чисельністю близько 7тис. чоловік (Іст. СРСР, І, 1956, 159); * Образно. Хто біди боїться, тому вона родич (Укр.. присл.., 1963, 44); Етнографія має багато родичів. Вона межує і з загальною історією, і з фольклористикою (Рильський, III, 1956, 161); // ірон. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили (Укр.. присл.., 1955, 324).
◊ Ро́дич че́рез ву́лицю (доро́гу) навпри́сядки — зовсім чужа людина. — А звати мене Микола Єгипта, хоч з єгиптянами я родич такий… через вулицю навприсядки! (Гончар, Тронка, 1963, 185).
2. перен. Той, хто має однакові з ким-небудь думки, риси характеру і т. ін., схожий чимсь на когось. Се був пройдисвіт і непевний, І всім відьмам був родич кревний — Упир і знахур ворожить. Умів і трясцю одшептати, І кров христьянську [християнську] замовляти (Котл., І, 1952, 106).
3. Рослина, тварина чи птах одного виду з іншими рослинами, тваринами або птахами. Дикий мигдаль, або так званий бобчук, був єдиним родичем персика, який не боявся морозів (Юним мічур.., 1955, 40); // Предмет одного роду, розряду з іншими предметами. Всі гуртом.. несли або передавали Валентинові всякий брухт, що показувався недосвідченому окові якимсь родичем радіоприймача (Гончар, IV, 1960, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 596.