РОГУ́ЛЯ, і, ж., розм. Палиця з розвилкою, розгалуженням у вигляді рога на кінці.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 592.

Рогуля, лі, ж.

1) Искривленное бревно, искривленная палка.

2) Въ загадкѣ: самка рогатыхъ животныхъ. Ном. стр. 293.

3) Палка съ раздвоеніемъ на концѣ, употребляемая при ловлѣ раковъ для вспугиванія ихъ. О. 1861. XI. 116. Ум. Рогулька, рогулечка. Ном. № 13056.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 27.