РОГОНО́СЕЦЬ, но́сця, ч., заст. Чоловік, якого зраджує жінка. Один газда, переконавшися, що таки дійсно піп ходить до його жінки, ужив звичайного средства [засобу] прозріваючих рогоносців — сказав, що йде.., а сам заховався (Хотк., II, 1966, 9); — Гадаю, він мовчатиме. І коли ти сам підв’яжеш язика, — все залишиться шито-крито… А Гернові теж не так уже приємно буде уславитися як рогоносець (Тулуб, В степу.., 1964, 491).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 592.