РОГОЗА́, и́, ж. Те саме, що рогі́з. Свіжість потягла з лиману. Запахло берегом, вогкістю, запахло мокрою рогозою, мокрим очеретом, лозами, водяним баговинням (Н.-Лев., V, 1966, 172); Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш. Хіба можна пропустити такий випадок? (Донч., І, 1956, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 592.